

Отоскоп — це прилад для огляду зовнішнього слухового проходу і барабанної перетинки. Усе, що ЛОР-лікар (а також педіатр чи сімейний лікар) бачить «у вусі», він бачить саме через отоскоп.
Назва походить від грецьких слів «οὖς, ὠτός» — вухо і «σκοπέω» — дивлюся. Тобто отоскоп буквально — «прилад, щоб дивитися у вухо». Процедура огляду називається отоскопією.
Під словом «отоскоп» сьогодні ховаються два досить різні прилади:
Ця стаття — передусім про другий, ендоскопічний отоскоп, але без розуміння першого важко оцінити, що саме дає ендоскоп.
Отоскоп ≠ отоскопія. Отоскоп — прилад. Отоскопія — метод огляду, який можна виконати ручним отоскопом, ендоскопом або під операційним мікроскопом.
Принцип той самий, що в будь-якого жорсткого ендоскопа: усередині тубуса йдуть два потоки назустріч один одному.
1. Світло — туди. Освітлювач генерує яскраве «холодне» світло, світловод доносить його до бокового порту отоскопа, а скляні волокна вздовж тубуса виводять його на дистальний кінець — кільцем навколо об'єктива.
2. Зображення — назад. Об'єктив на кінчику «збирає» картинку слухового проходу й барабанної перетинки, система стрижневих лінз передає її до окуляра, а головка камери перетворює на відеосигнал для монітора.
Головна відмінність від ручного отоскопа — де стоїть об'єктив. У ручному отоскопі око лікаря залишається зовні, і він дивиться крізь вузьку лійку, як крізь замкову щілину. Ендоскоп же заводять у слуховий прохід, і його об'єктив опиняється за найвужчим місцем проходу — тому в кадр потрапляє вся барабанна перетинка одразу, від краю до краю.
Ніякого газу чи рідини для розширення простору тут не потрібно: слуховий прохід — це природна «трубка», заповнена повітрям. У деяких хірургічних техніках простір промивають рідиною, але для звичайного огляду достатньо самого ендоскопа.
| Частина | Що робить |
|---|---|
| Окуляр | Проксимальний кінець, до якого кріпиться камера; у простих системах крізь нього можна дивитися оком |
| Порт світловода | Роз'єм для оптоволоконного кабелю від освітлювача |
| Світловодні волокна | Несуть світло вздовж тубуса до слухового проходу |
| Стрижнева лінзова система | Передає зображення від об'єктива до окуляра |
| Дистальне вікно (об'єктив) | Торцева лінза; її скіс визначає кут огляду — 0° чи 30° |
| Тубус (робоча частина) | Тонка металева трубка; задає діаметр (2,7–4 мм) і довжину (50–100 мм) |
Синускоп чи лапароскоп мають довжину 175–325 мм, а отоскоп — лише 50–100 мм. Причина проста: слуховий прохід дорослої людини завдовжки близько 2,5 см, тож довга оптика не потрібна. Натомість короткий ендоскоп стабільніший у руці: лікар спирає кисть на голову пацієнта, а невеликий «важіль» між рукою й кінчиком робить кожен рух точнішим. Для барабанної перетинки, яка розташована за кілька міліметрів від кінчика оптики, це принципово.
| Діаметр | Особливості |
|---|---|
| 2,7 мм | Для вузьких або звивистих слухових проходів, дітей, післяопераційних порожнин |
| 3,3 мм | Компроміс між тонкістю і яскравістю зображення |
| 4 мм | Найбільше світла й найширша картинка; зручний для огляду дорослих і документування |
Діаметр отоскопа завжди — компроміс. Товстіша оптика пропускає більше світла і дає більше зображення, але вузький слуховий прохід (особливо в дитини або при набряку) може її просто не пропустити. Тому в ЛОР-кабінетах часто тримають дві оптики — 4 мм і 2,7 мм.
| Довжина | Коли зручна |
|---|---|
| 50–60 мм | Огляд у кабінеті, відеоотоскопія, маніпуляції: короткий ендоскоп стабільний і не «гуляє» в руці |
| 100 мм | Коли поруч працюють інструменти: камера відсунута далі від вуха й менше заважає рукам |
| Кут | Як «дивиться» | Типове застосування |
|---|---|---|
| 0° | Прямо вперед, уздовж тубуса | Огляд барабанної перетинки, документування, навчання; найпростіша орієнтація для початківця |
| 30° | Під кутом до осі; обертаючи оптику, можна оглянути «закутки» | Огляд важкодоступних ділянок проходу й середнього вуха, ендоскопічна хірургія вуха |
Цікавий факт для досвідчених: передня стінка слухового проходу в багатьох людей утворює виступ, через який передній відділ барабанної перетинки погано видно і в ручний отоскоп, і в мікроскоп — їхня лінія зору пряма й починається ззовні. Ендоскоп, заведений за цей виступ, показує передні відділи без додаткових маніпуляцій, а оптика 30° дозволяє «заглянути» ще далі — у кишені й заглиблення, приховані від прямого погляду. Саме ця властивість — бачити за кут — зробила ендоскоп популярним в отохірургії.
| Параметр | Ручний отоскоп | Ендоскопічний отоскоп | Операційний мікроскоп |
|---|---|---|---|
| Де об'єктив | Зовні, лікар дивиться крізь лійку | Усередині слухового проходу | Зовні, на відстані від голови |
| Поле зору | Вузьке, перетинку оглядають частинами | Широке, перетинка видна цілком | Обмежене найвужчим місцем проходу |
| Огляд «за кут» | Ні | Так, з оптикою 30° | Ні, лише пряма лінія зору |
| Об'ємність картинки | Немає | Немає (одне око камери) | Є, стереоскопічна |
| Руки лікаря | Одна вільна | Одна вільна (друга тримає ендоскоп) | Обидві вільні |
| Документування | Ні (крім цифрових моделей) | Фото й відео на моніторі | Можливе з камерою на мікроскопі |
| Де застосовують | Скринінг у будь-якому кабінеті | ЛОР-кабінет, операційна | Операційна, складні маніпуляції |
Жоден прилад не є «кращим» загалом. Ручний отоскоп — швидкий і доступний скринінг, мікроскоп — дві вільні руки й об'ємне бачення, ендоскоп — широкий огляд, кути й документування. Багато отохірургів поєднують ендоскоп і мікроскоп в одній операції.
Найпоширеніше застосування — огляд на моніторі. Картинку бачить не лише лікар, а й пацієнт — і це неабияк допомагає пояснити, що відбувається з вухом. Знімок можна зберегти в карті й порівняти з наступним оглядом, відстежуючи динаміку.
Для ординаторів і студентів відеоотоскопія — найкращий спосіб навчитися «читати» барабанну перетинку: викладач і група бачать одну й ту саму картинку одночасно. Архів знімків — готовий навчальний матеріал.
Під візуальним контролем на моніторі зручно виконувати дрібні втручання у слуховому проході: видаляти вміст, оглядати прохід після операцій, брати матеріал.
Ідея проста: замість розрізу за вухом і огляду через мікроскоп хірург заводить ендоскоп через природний слуховий прохід і оперує, дивлячись на монітор. Широке поле зору й кутова оптика дають змогу бачити структури середнього вуха, приховані від прямого погляду.
Ціна цього підходу — хірургія однією рукою: одна рука тримає ендоскоп, друга — інструмент. Тому особливо важливі короткі стабільні отоскопи, спеціальні інструменти для середнього вуха і ретельний контроль кровотечі — у вузькому просторі навіть крапля крові закриває огляд.
Процедура зазвичай займає кілька хвилин і для більшості пацієнтів не болюча.
Тонка коротка оптика здається міцною, але має ті самі слабкі місця, що й будь-який жорсткий ендоскоп:
| Ознака на екрані | Імовірна причина |
|---|---|
| Темний півмісяць або тінь | Зміщення чи злам стрижневої лінзи після удару або згину |
| «Туман» усередині, що не стирається | Порушена герметичність, волога в тубусі |
| Тьмяна картинка при справному освітлювачі | Зламані світловодні волокна або забруднений порт |
| Плями, подряпини | Пошкоджене дистальне вікно чи окуляр |
| Запотівання на початку огляду | Холодна оптика у теплому вусі — нормальне явище; допомагає підігрів або антифог |
Це прилад, яким лікар дивиться у вухо: освітлює слуховий прохід і показує барабанну перетинку. Буває ручним — з лійкою і лінзою — та ендоскопічним, коли тонку оптику підключають до камери й зображення виводять на монітор.
Звичайний отоскоп показує вухо крізь вузьку лійку, і лікар бачить перетинку частинами. Ендоскопічний заводять у слуховий прохід, тож у кадр потрапляє вся перетинка; зображення збільшене, його можна записати й показати пацієнту.
Це огляд вуха з виведенням зображення на монітор — найчастіше за допомогою жорсткого ендоскопа, камери й освітлювача. Вона дає змогу документувати огляд і порівнювати знімки в динаміці.
Для огляду й документування — 0°: він простіший в орієнтації. Оптика 30° потрібна, щоб «заглянути за кут» — у ділянки, приховані від прямого погляду, зокрема під час хірургії вуха.
Зазвичай 2,7 мм: дитячий слуховий прохід вужчий. Для дорослих частіше обирають 4 мм — він дає більше світла і ширшу картинку.
Так, ендоскопічна хірургія вуха через слуховий прохід — окремий сучасний напрям. Але це хірургія однією рукою, і багато операцій досі виконують під мікроскопом або комбінуючи обидва методи. Вибір — за хірургом.
Лише якщо це прямо вказано в маркуванні. Отоскопи LAPOMED обробляють при температурі нижче 54 °C — низькотемпературними методами.
Отоскоп — від простого кишенькового приладу з лійкою до жорсткої оптики з камерою — залишається головним інструментом огляду вуха. Ендоскопічний отоскоп додає до класичної отоскопії широкий огляд усієї барабанної перетинки, можливість «заглянути за кут», запис відео й навчання, а в операційній — цілий напрям ендоскопічної хірургії вуха. Детальніше про ЛОР-оптику загалом — у статті синускопи, отоскопи та ЛОР-інструменти.
LAPOMED — український виробник ендоскопічного обладнання — випускає ендоскопічні отоскопи 0° і 30° діаметром 2,7; 3,3 і 4 мм та довжиною 50, 60 і 100 мм, а також інструменти отоскопічного набору.