

Ларингоскоп — це прилад для огляду гортані: надгортанника, голосових складок, голосової щілини та сусідніх відділів глотки. Назва походить від грецьких слів «λάρυγξ» — гортань і «σκοπέω» — дивлюся. Огляд гортані називається ларингоскопією.
Гортань розташована незручно для погляду: вона лежить нижче й позаду ротової порожнини, а пряму лінію зору до неї перекривають язик і надгортанник. Тому всі ларингоскопи вирішують одну задачу — як побачити те, що «за кутом». І вирішують її двома принципово різними способами.
| Анестезіологічний ларингоскоп | Ендоскопічний (ЛОР) ларингоскоп | |
|---|---|---|
| Як виглядає | Рукоятка з батареєю і змінний клинок з лампочкою або світлодіодом | Жорстка оптична трубка зі стрижневими лінзами, світловодом і окуляром для камери |
| Принцип | Клинок відтісняє язик і надгортанник, створюючи пряму лінію зору до голосової щілини | Оптика з кутом 70° або 90° «заглядає» в гортань, не змінюючи її положення |
| Для чого | Інтубація трахеї — введення дихальної трубки під наркозом | Огляд гортані, фото- й відеодокументування, стробоскопія |
| Стан пацієнта | Під загальною анестезією | При свідомості, сидячи, в кабінеті ЛОР-лікаря |
| Хто працює | Анестезіолог, лікар екстреної допомоги | Оториноларинголог, фоніатр |
Ця стаття — про ендоскопічний ларингоскоп, але коротко розглянемо обидва: у пошуку їх постійно плутають.
Класичний анестезіологічний ларингоскоп складається з рукоятки і клинка. Найвідоміші форми клинків — вигнутий клинок Макінтоша і прямий клинок Міллера, обидва запропоновані в 1940-х. Лікар заводить клинок у рот, піднімає корінь язика й надгортанник — і бачить голосову щілину напряму, без жодної оптики. Через неї проводять ендотрахеальну трубку.
Сучасний різновид — відеоларингоскоп: на кінчику клинка розміщена мініатюрна камера, а зображення виводиться на екран. Це полегшує інтубацію у складних випадках, але за призначенням це той самий інструмент для інтубації, а не для діагностики гортані.
Ендоскопічний ларингоскоп для інтубації не використовують — і навпаки, анестезіологічним клинком не оцінюють рухливість голосових складок у пацієнта, що сидить у кріслі.
Лікар заводить оптику через рот (трансорально) уздовж язика до ротоглотки. Сам тубус іде майже горизонтально, але завдяки кутовому зрізу дистального вікна об'єктив «дивиться» вниз — на гортань.
Усередині, як і в будь-якому жорсткому ендоскопі, два потоки назустріч один одному:
Згадайте класичне гортанне дзеркальце: його тримають біля м'якого піднебіння під кутом близько 45°, і воно повертає лінію зору приблизно на 90° — униз, до гортані. Кутовий ларингоскоп робить те саме, тільки оптично: призма в дистальному кінці відхиляє напрямок огляду на 70° або 90° від осі тубуса. Ендоскоп з кутом 0° чи 30°, заведений у рот, дивився б у задню стінку глотки.
| Частина | Що робить |
|---|---|
| Окуляр | До нього кріпиться камера; у простих системах крізь нього можна дивитися оком |
| Порт світловода | Роз'єм для оптоволоконного кабелю від освітлювача |
| Світловодні волокна | Несуть світло вздовж тубуса |
| Стрижнева лінзова система | Передає зображення від об'єктива до окуляра |
| Дистальне вікно з призмою | Відхиляє напрямок огляду на 70° або 90° |
| Тубус | Металева робоча частина діаметром 6–8 мм і довжиною близько 175 мм |
Ларингоскоп помітно товщий за синускоп чи отоскоп: у ротоглотці місця значно більше, ніж у носі чи вусі, а великий діаметр дає більше світла й більшу картинку — важливо, бо до голосових складок від кінчика оптики кілька сантиметрів.
| Кут | Як тримають і «дивляться» | Коли зручніший |
|---|---|---|
| 70° | Тубус трохи нахилений, огляд спрямований униз і вперед | Звичний для більшості лікарів; добре показує гортань і гортаноглотку |
| 90° | Тубус майже горизонтальний, погляд — прямо вниз | Обмежене відкривання рота, особливості анатомії, коли з 70° важко «дістати» потрібну ділянку |
Обидва кути показують одну й ту саму гортань, але під дещо різним ракурсом — і багато лікарів просто мають особисту звичку до одного з них.
| Діаметр | Переваги | Компроміс |
|---|---|---|
| 6 мм | Тонший, комфортніший для пацієнтів з невеликим ротом і вираженим блювотним рефлексом | Менше світла |
| 8 мм | Більше світла, крупніше й яскравіше зображення — краще для документування і стробоскопії | Більший за розміром у ротоглотці |
Цікавий факт для досвідчених: при стробоскопії гортань освітлюють не безперервно, а короткими спалахами, тож світла на матрицю камери потрапляє помітно менше, ніж при звичайному огляді. Саме тому для стробоскопії зазвичай обирають оптику більшого діаметра — 8 мм «збирає» більше світла і картинка лишається яскравою.
Під час фонації голосові складки коливаються сотні разів на секунду — оку і звичайній камері це здається розмитою смугою. Стробоскопія обходить це обмеження:
Так лікар оцінює симетрію коливань, змикання голосових складок і так звану слизову хвилю — рух слизової оболонки по поверхні складки. Це основа фоніатрії й діагностики порушень голосу. Для стробоскопії потрібні стробоскопічний освітлювач, камера і жорсткий ларингоскоп 70°/90° або гнучкий відеоендоскоп.
| Метод | Чим оглядають | Сильні сторони | Обмеження |
|---|---|---|---|
| Непряма дзеркальна ларингоскопія | Гортанне дзеркальце й лобний рефлектор | Швидко, доступно, без обладнання | Дрібна картинка, дзеркальне зображення, немає запису |
| Жорсткий ларингоскоп 70°/90° | Кутова оптика через рот + камера | Найчіткіше й найяскравіше зображення, стробоскопія, документування | Язик утримують, фонація лише на звук «і», блювотний рефлекс |
| Гнучка трансназальна ендоскопія | Гнучкий ендоскоп через ніс | Огляд при звичайному мовленні, співі, ковтанні | Зазвичай поступається жорсткій оптиці чіткістю |
| Пряма (опорна) ларингоскопія | Жорсткий тубус + мікроскоп під наркозом | Дві вільні руки для операції на гортані | Потрібна загальна анестезія, операційна |
Жорсткий ларингоскоп і гнучкий ендоскоп не конкурують, а доповнюють один одного: перший дає найкращу картинку, другий — найприроднішу фізіологію.
Огляд зазвичай триває кілька хвилин.
| Ознака на екрані | Імовірна причина |
|---|---|
| Темний півмісяць або тінь | Зміщення чи злам стрижневої лінзи або призми після удару |
| «Туман» усередині, що не стирається | Порушена герметичність, волога в тубусі |
| Запотівання одразу після введення | Холодна оптика — потрібен підігрів або антифог |
| Тьмяна картинка при справному освітлювачі | Зламані світловодні волокна або забруднений порт |
| Плями, подряпини | Пошкоджене дистальне вікно чи окуляр |
Це прилад, щоб подивитися на гортань і голосові складки. Анестезіологічний ларингоскоп з клинком потрібен для інтубації під наркозом, а ендоскопічний — тонка кутова оптика з камерою — для огляду гортані в кабінеті ЛОР-лікаря.
Анестезіологічний відтісняє язик і надгортанник клинком, щоб побачити голосову щілину напряму й провести дихальну трубку. Ендоскопічний нічого не відтісняє — кутова оптика «заглядає» в гортань, а зображення виводиться на монітор.
Це огляд гортані «через відображення»: класично — гортанним дзеркальцем, сучасно — кутовим ендоскопом 70° чи 90°. Пряма ларингоскопія — огляд по прямій лінії, з відтісненням тканин клинком або тубусом.
70° — звичніший для більшості лікарів і найуніверсальніший. 90° зручний при обмеженому відкриванні рота й особливостях анатомії. Багато кабінетів мають обидва.
8 мм пропускає більше світла й дає більше зображення — це важливо для документування і особливо для стробоскопії. 6 мм комфортніший для пацієнтів з невеликим ротом або сильним рефлексом.
Це огляд гортані з переривчастим світлом, синхронізованим із голосом. Він дає змогу побачити коливання голосових складок в уповільненому вигляді й оцінити їхню симетрію та змикання.
Холодне скло потрапляє в тепле вологе повітря видиху. Допомагає підігрів кінчика оптики до температури тіла і протизапотівальні засоби.
Зазвичай ні — це неприємно, але не боляче. Основний дискомфорт пов'язаний із блювотним рефлексом, який досвідчений лікар мінімізує технікою огляду.
Ларингоскоп — назва для двох різних приладів: анестезіологічного клинка для інтубації та ендоскопічної кутової оптики для огляду гортані. Ендоскопічний ларингоскоп продовжує ідею дзеркальця Мануеля Гарсії, але дає яскраве збільшене зображення, запис відео й можливість стробоскопії. Від кута й діаметра залежить, наскільки зручно буде оглядати і що саме лікар побачить на моніторі. Детальніше про ЛОР-оптику загалом — у статті синускопи, отоскопи та ЛОР-інструменти.
LAPOMED — український виробник ендоскопічного обладнання — випускає ендоскопічні ларингоскопи 70° діаметром 6 і 8 мм та 90° діаметром 8 мм, довжиною 175 мм.