

Артроскоп — це жорсткий оптичний ендоскоп для огляду порожнини суглоба: тонка металева трубка діаметром кілька міліметрів, усередині якої розташована система лінз і пучок світловодних волокон. Через невеликий прокол (порт) його вводять у коліно, плече чи інший суглоб, і він одночасно освітлює суглобові структури та передає їхнє зображення на ендоскопічну камеру й монітор.
Назва походить від грецьких слів «ἄρθρον» — суглоб і «σκοπέω» — дивлюся. Тобто артроскоп буквально — «прилад, щоб дивитися в суглоб».
Завдяки артроскопу хірург бачить меніски, зв'язки, суглобовий хрящ і синовіальну оболонку зблизька й зі збільшенням — і може не лише поставити діагноз, а й прооперувати через кілька проколів замість широкого розрізу суглобової капсули. Для пацієнта це зазвичай означає меншу травму тканин, менші рубці та швидше відновлення рухів.
Артроскоп ≠ артроскопія. Артроскоп — це інструмент (оптика). Артроскопія — метод діагностики й лікування суглобів, у якому оптику використовують разом з тубусом, камерою, освітлювачем, помпою або системою подачі рідини, ручними інструментами та шейвером. Про весь набір — у статті артроскопічні інструменти; тут же мова саме про оптику.
Принцип такий самий, як у лапароскопа чи гістероскопа: усередині трубки назустріч одне одному йдуть два потоки.
1. Світло — туди. Освітлювач генерує яскраве «холодне» світло, світловод доносить його до бокового порту артроскопа, а волокна вздовж тубуса випромінюють світло з дистального кінця навколо об'єктива.
2. Зображення — назад. Об'єктив на кінчику «збирає» картинку, система стрижневих лінз передає її до окуляра, а ендоскопічна камера перетворює її на відеосигнал.
У спокійному стані суглоб — це щілина, у якій хрящові поверхні майже торкаються одна одної. Щоб з'явився простір для огляду, порожнину розширюють рідиною — зазвичай ізотонічним сольовим розчином. Рідина:
Рідина має весь час оновлюватися: її подають (inflow) і відводять (outflow). Подача найчастіше йде через краник на тубусі артроскопа — самотіком із підвішеного мішка або за допомогою ендоскопічної помпи, яка підтримує заданий тиск і потік. Відтік організовують через окрему канюлю, другий краник тубуса або аспірацію шейвера. Баланс між подачею і відтоком — це те, що хірурги називають «чистим полем»: якщо рідина застоюється, кров і дебрис швидко роблять картинку каламутною.
Цікавий факт: у рідкому середовищі зображення виглядає дещо збільшеним, ніж у повітрі, — показник заломлення води відрізняється від повітря. Тому орієнтуватися за розмірами структур на екрані вчаться з досвідом, порівнюючи їх з відомим розміром зонда.
| Частина | Що робить |
|---|---|
| Окуляр | Проксимальний кінець, до якого кріпиться камера |
| Порт світловода | Роз'єм для оптоволоконного кабелю; заразом «ручка», за яку оптику обертають |
| Світловодні волокна | Несуть світло вздовж тубуса до суглоба |
| Стрижнева лінзова система | Передає зображення від об'єктива до окуляра |
| Дистальне вікно (об'єктив) | Скошений торець, що задає кут огляду (наприклад, 30°) |
| Тубус оптики | Герметичний корпус з нержавіючої сталі; задає діаметр і робочу довжину |
Артроскоп майже ніколи не вводять у суглоб напряму. Спершу в порт вводять тубус (гільзу) з обтуратором — тупим стрижнем, що розсуває тканини й не ранить хрящ. Потім обтуратор виймають, а на його місце в тубус вставляють і фіксують оптику.
Тубус виконує одразу три завдання:
Тубус завжди підбирають під конкретний діаметр і довжину артроскопа: тубус для 4-мм оптики не підійде до 2,9-мм і навпаки.
Сучасні артроскопи, як і лапароскопи, побудовані на системі стрижневих лінз (rod-lens), запропонованій британським фізиком Гарольдом Гопкінсом у 1960-х. Довгі скляні стрижні з тонкими повітряними проміжками пропускають значно більше світла, ніж старі схеми з дрібних лінз. Для артроскопа це особливо важливо: діаметр у 2–3 рази менший, ніж у лапароскопа, і кожен «зайвий» фотон на рахунку. Детальніше про оптичну схему — у статті що таке лапароскоп.
Кут зрізу — це, на скільки градусів вісь огляду відхилена від осі тубуса. Не плутайте його з полем зору — шириною «конуса», який бачить оптика (у артроскопів LAPOMED — 65°).
| Кут | Як «дивиться» | Типове застосування |
|---|---|---|
| 0° | Прямо вперед | У суглобах використовується рідко: огляд обмежений тим, що лежить на осі |
| 30° | Трохи вбік | Основна робоча оптика для більшості суглобів |
| 70° | Сильно вбік, «за кут» | Огляд задніх відділів коліна, кульшовий суглоб, ділянки, недосяжні з 30° |
Секрет 30° — у обертанні. Повертаючи оптику навколо власної осі за світловий порт, хірург «обводить» конусом огляду коло і бачить значно ширшу ділянку, ніж дає нерухома оптика, — не зміщуючи тубус і не ризикуючи хрящем. Камера при цьому лишається нерухомою, щоб «горизонт» на моніторі не перевертався.
Цікавий факт для досвідчених. З полем зору 65° половина конуса — 32,5°. Оскільки 30° менше за 32,5°, вісь тубуса все ще лишається в кадрі 30-градусної оптики: хірург бачить і те, що попереду, і те, що збоку. У 70-градусної оптики вісь виходить за межі поля зору — прямо перед кінчиком утворюється «сліпа зона». Тому 70° вводять і просувають під контролем, а працюють нею як «додатковим поглядом», а не основною оптикою.
| Діаметр | Де застосовується |
|---|---|
| 4 мм | Стандарт для великих суглобів: колінного, плечового, кульшового. Більше світла, ширша й яскравіша картинка |
| 2,9 мм (і близькі 2,7 мм) | Малі суглоби: зап'ястя, ліктьовий, гомілковостопний; вузькі щілини й педіатрична практика |
| 1,9 мм і тонше | Найдрібніші суглоби (наприклад, суглоби кисті) — вузькоспеціалізована оптика |
Тонша оптика зазвичай і коротша: артроскопи LAPOMED 4 мм мають робочу довжину 175 мм, а 2,9 мм — 140 мм. Коротший тубус легше утримувати стабільно біля невеликого суглоба.
Порт — це прокол завдовжки кілька міліметрів, через який вводять тубус з оптикою або інструмент. Для колінного суглоба класичні доступи — передньолатеральний (зазвичай для оптики) і передньомедіальний (робочий, для інструментів); за потреби додають інші. Розташування портів прив'язане до анатомічних орієнтирів і визначає, куди хірург зможе «дотягнутися».
Тріангуляція — ключова навичка артроскопіста. Оптика входить через один порт, інструмент — через інший, і їхні кінчики сходяться в одній точці всередині суглоба, утворюючи трикутник з вершиною на цілі. Хірург бачить інструмент лише на екрані, тож мусить уміти «знайти» його в полі зору оптики й керувати ним у зображенні, яке оптика показує під кутом. Саме тому новачки довго тренуються на симуляторах.
| Порівняння | Лапароскоп | Артроскоп |
|---|---|---|
| Середовище розширення | Газ (CO₂) | Рідина |
| Типовий діаметр | 5–10 мм | 4 мм, 2,9 мм |
| Робоча довжина | Близько 300–330 мм | 140–175 мм |
| Основний кут | 0° або 30° | 30° |
| Як вводиться | Через троакар | Через тубус з обтуратором |
Артроскоп тонший і довший відносно свого діаметра, ніж лапароскоп, тому ще чутливіший до згинання. Що продовжує йому життя:
| Ознака на екрані | Імовірна причина |
|---|---|
| Темний півмісяць або тінь з одного боку | Вигин тубуса, зміщення чи тріщина стрижневої лінзи |
| «Туман» усередині, що не стирається | Порушена герметичність, волога в оптиці |
| Тьмяна картинка при справному освітлювачі | Зламані волокна світловода в оптиці або забруднений порт |
| Плями, подряпини | Пошкоджене дистальне вікно (часто — контакт з шейвером чи кісткою) |
| Каламутне поле, кров у кадрі | Не оптика, а недостатній потік рідини: перевірте подачу, відтік і тиск |
Це тонка металева трубка з лінзами й світловодом усередині, яку через невеликий прокол вводять у суглоб. Вона підсвічує його й передає зображення на камеру та монітор, щоб лікар міг оглянути й прооперувати суглоб без великого розрізу.
Артроскоп — це прилад (оптика). Артроскопія — метод діагностики й лікування, у якому артроскоп використовують разом з тубусом, камерою, освітлювачем, системою подачі рідини та інструментами.
Скошена оптика дивиться трохи вбік, і, обертаючи її, хірург оглядає набагато ширшу ділянку, не рухаючи тубус. При цьому те, що прямо попереду, теж лишається в кадрі.
Щоб «заглянути за кут»: у задні відділи коліна, у кульшовий суглоб, у глибокі закутки. Але прямо перед собою 70° не бачить, тому це додаткова, а не основна оптика.
4 мм — стандарт для коліна, плеча й кульшового суглоба. 2,9 мм — для зап'ястя, ліктя, гомілковостопного суглоба та інших вузьких просторів.
Рідина розширює суглоб, промиває поле зору від крові й дрібних фрагментів і дає прозоре середовище, у якому оптика бачить найкраще.
Лише якщо це прямо вказано в маркуванні. Артроскопи LAPOMED обробляються при температурі до 54 °C — низькотемпературними методами.
Формат 4 × 175 мм і 2,9 × 140 мм поширений і в ЛОР-ендоскопії, тож у каталозі LAPOMED сферою застосування артроскопів вказано також синускопію. Про особливості носової оптики — у статті що таке синускоп.
Артроскоп — маленька за діаметром, але ключова оптика ортопедичної хірургії: саме вона дає змогу бачити суглоб зсередини й оперувати через кілька проколів. Кут зрізу визначає, куди хірург може «подивитися», діаметр — у які суглоби оптика пройде, а дбайливе поводження й правильна стерилізація — скільки років вона прослужить.
LAPOMED — український виробник ендоскопічного обладнання й інструментів — випускає артроскопи 30° діаметром 4 мм (175 мм, SD і HD) та 2,9 мм (140 мм, HD) з полем зору 65°, а також тубуси з обтураторами під обидва діаметри.